◄
великою теплоємністю, малою теплопровідністю і як на-
слідок цього — великою утримуючою здібністю (при на-
кладанні на шкіру глина повільно віддає тепло).
Глини являють собою полімінерали. Обов’язковими
складовими глини є окис кремнію (SіО2 — 40–70 %) та
окис алюмінію (Аl2О3 — 5–37 %) [21].
За поширеністю в природі кремній стоїть на третьому
місті (після кисню та водню), і на його частку припадає
16,7 % числа атомів земної кори.
В організмі людини кремній міститься практично в
усіх тканинах, хоча його біологічна роль до кінця не
з’ясована. Найбільший вміст кремнію мають лімфатичні
вузли коренів легень, кришталик ока, гладкі м’язи ки-
шечника й шлунку, підшлункова залоза. Вважають, що
60 % кремнію, що міститься у крові людини, хімічно
пов’язані з білками, 30 % — з ліпідами, а 10 % являють
собою водорозчинні сполуки кремнію.
Зауважують, що присутність кремнію в стінках крово-
носних судин перешкоджає проникненню ліпідів у пла-
зму крові і відкладанню їх у стінках судин. Кремній
сприяє біосинтезу колагену (фібрилярний білок, що
становить основу сполучної тканини тварин і забезпе-
чує її міцність) та утворенню кісткової тканини. Кремній
відіграє в організмі людини важливу захисну роль. По-
части це обумовлено тим, що сполуки кремнію полег-
шують виведення із сечею метаболітів (проміжні проду-
кти обміну речовин у живих клітинах), чужорідних і то-
ксичних речовин. Дуже суттєва та обставина, що обмін
кремнію й обмін кальцію тісно пов’язані між собою. На-
приклад, старіння організму пов’язане з порушенням рі-
вноваги між цими елементами, а саме із зниженням вмі-
сту кремнію та підвищенням кількості кальцію в сполу-
чних тканинах. Порушення метаболічної рівноваги між
кремнієм і кальцієм спостерігають і при ревматоїдних
артритах.