ЦИКЛОГІДРОМАСАЖЕР "ТИСА"

◄

властивості. Французький хімік Падре Ламот довів, що

глина концентрує в собі магнетизм сонця, повітря і

води. Примочки з глини «подібні до живлющого магніт-

ного дощу, що пронизує хворий орган і надає йому сили

та здоров’я».

Л. Кюне, С. Кнейп та інші лікарі XIX століття активно

використовували в своїй практиці цілющі властивості

глини. У 1903 році професор Берлінського університету

Р. Штрумпфе успішно застосовував глину для лікування

азійської холери. У Першу світову війну французьким

солдатам додавали глину до гірчиці, що рятувало їх під

час епідемії дизентерії.

Мешканці Індокитаю, перш ніж пити «підозрілу»

воду, скаламучували річковий мул. Деякі народи, у

тому числі й у нашій країні, додають глину до їжі. Крім

того, вона допомагає зберігати взимку виноград, мор-

кву, буряки, редьку, інші овочі, фрукти, а також яйця.

Занурені на декілька секунд у глиняну бовтанку, а по-

тім підсушені, вони зберігаються понад п’ять місяців. Є

відомості про те, що в Росії в клініці С.П. Боткіна вико-

ристовували компреси з холодної глини, подібної до

тієї, з якою зазвичай працюють скульптори. Застосову-

вали компреси для лікування таких хворіб: серцево-су-

динних, аорти, істерії, базедової хвороби, захворювань

пульсації на ділянці жовчного міхура.

Глинолікуванню присвячені праці співробітників цієї

клініки — М.І. Соколова (1881) і С.В. Посадського

(1884). Аплікацію з холодної глини Боткін цінив як таку,

що тривалий час зберігає потрібну температуру й зру-

чна для носіння.

Холодну глину в лікувальних цілях використовували

вже понад сто років тому. У 1891 р. А.Н. Покровський

запропонував лікування гарячими глиняними ваннами,

що не знайшли тоді застосування. Широкого поши-

рення глинолікування набуло з 1924–1928 рр., воно