◄
властивості. Французький хімік Падре Ламот довів, що
глина концентрує в собі магнетизм сонця, повітря і
води. Примочки з глини «подібні до живлющого магніт-
ного дощу, що пронизує хворий орган і надає йому сили
та здоров’я».
Л. Кюне, С. Кнейп та інші лікарі XIX століття активно
використовували в своїй практиці цілющі властивості
глини. У 1903 році професор Берлінського університету
Р. Штрумпфе успішно застосовував глину для лікування
азійської холери. У Першу світову війну французьким
солдатам додавали глину до гірчиці, що рятувало їх під
час епідемії дизентерії.
Мешканці Індокитаю, перш ніж пити «підозрілу»
воду, скаламучували річковий мул. Деякі народи, у
тому числі й у нашій країні, додають глину до їжі. Крім
того, вона допомагає зберігати взимку виноград, мор-
кву, буряки, редьку, інші овочі, фрукти, а також яйця.
Занурені на декілька секунд у глиняну бовтанку, а по-
тім підсушені, вони зберігаються понад п’ять місяців. Є
відомості про те, що в Росії в клініці С.П. Боткіна вико-
ристовували компреси з холодної глини, подібної до
тієї, з якою зазвичай працюють скульптори. Застосову-
вали компреси для лікування таких хворіб: серцево-су-
динних, аорти, істерії, базедової хвороби, захворювань
пульсації на ділянці жовчного міхура.
Глинолікуванню присвячені праці співробітників цієї
клініки — М.І. Соколова (1881) і С.В. Посадського
(1884). Аплікацію з холодної глини Боткін цінив як таку,
що тривалий час зберігає потрібну температуру й зру-
чна для носіння.
Холодну глину в лікувальних цілях використовували
вже понад сто років тому. У 1891 р. А.Н. Покровський
запропонував лікування гарячими глиняними ваннами,
що не знайшли тоді застосування. Широкого поши-
рення глинолікування набуло з 1924–1928 рр., воно